Начать чат в Viber
Начать чат в Telegram
Начать чат в Messenger

ул. Антоновича, 50

ул. Ярославская, 10

Проверить статус заказа

ІНТЕРВ'Ю. Сім’я. Робота. Баланс. Як знайти ту саму золоту середину та не втратити творчу рівновагу?

20.11.2018

24 Print продовжує низку інтерв’ю, присвячених дизайну. Сьогодні поговоримо про те, як поєднувати сім’ю, виховання дітей та роботу. Наші герої ‒ дизайнерка-ілюстратор та верстальник, які з абсолютно технічною освітою знайшли себе в такій творчій професії – Олена та Роман Марчишини.

Отож щиро та правдиво про баланс між роботою та сім’єю, подорожами та пошуком натхнення.

Олена та Роман завітали до офісу 24 Print усміхнені та бадьорі. Із першого погляду була помітна злагодженість та взаєморозуміння в родині.

Як вживатися під одним дахом двом дизайнерам? Творчим особистостям?


Олена: Дизайн – це невід’ємна частина нашого життя. Ми просто обожнюємо говорити про дизайн і любимо весь дизайн, який нас оточує. Навіть, коли ми їдемо за кермом, ми обговорюємо всі білборди навколо. Наші клієнти – це переважно приватні підприємці, і коли ми беремося за якийсь проект, він стає частиною нашого життя та життя нашої сім’ї.

Як проходить звичайний день двох дизайнерів?


Роман: В Олени зараз з’явилася така фішка: вона прокидається по роботі о 5 ранку. Це пов’язано з тим, що у нас є діти. І це досить важко – вранці приділяти час і дітям, і клієнтам.
Олена: Для мене ці 2 години ‒ з 5 по 7 ранку ‒ найпродуктивніші. Але я не говорю, що я щоранку прокидаюся так. Коли мені потрібен ефективний брейн-шторм, я беру ці дві години собі. Після цього я можу собі дозволити обідній сон або відпочинок. Із 5 до 7 години – мій маленький віртуальний світ. Вечірні години вже не є такими ефективними.

Чи існує між вами конкуренція?


Роман: Ні, ми взагалі не розглядаємо таке поняття.
Олена: У нас різні набори навичок та скілів. Ми навіть доповнюємо одне одного. Роман більше відповідає за технічну частину, а я – за креатив. Роман любить роботу, яку не люблю я, а я люблю ту, яку не любить він.
Роман: Роки 4 назад кристалізувалося поняття того, що верстка – це теж добре. Попрацювавши достатньо довго з великими замовниками, ти розумієш, що ця робота дійсно крута. Наприклад, для каталогів якісна верстка іноді важливіша, ніж крутий дизайн.
Олена: У Романа є багато фішечок із верстки, а в мене є багато фішечок із дизайну. Ми – команда і доповнення одне одного.

Чи існують у вас рамки, коли ви говорите суто про роботу, а коли ні?


Олена: У нас навіть ніколи не було спроб встановлювати якісь рамки.
Роман: Рамки, звичайно, можливі, проте в різних форматах. Якщо ми зрозуміємо, що ми «переїли» дизайну, тоді ми беремо відпочинок, і тут вже встановлюємо рамку. Олена один раз на тиждень їде працювати в коворкінг, бо вдома їй затісно. А я тричі на тиждень в офісі, тому в мене ще існують якісь конекти з людьми.
Олена: У нас навіть бувають такі моменти, коли Роман приходить з роботи і хоче побути вдома, а я йду кудись зі свого домашнього офісу.
Роман: До того ж у нас діти. Вони завжди здатні відірвати тебе від роботи якимись побутовими питаннями. Або обов’язково потрібно поїхати відпочивати, не беручи з собою ноутбуки чи будь-що інше, пов’язане з роботою.

Ви згадали про дітей. Чи важко поєднувати батьківство та роботу?


Роман: Встановлюєш чіткі пріоритети. Ти розумієш, що інакше бути не може і від цього вже нікуди неможливо подітися.
Олена: Починаєш дуже цінувати свій час. Мені здається, що коли в тебе з’являються члени сім’ї, окрім тебе, то ти стаєш більш організованим, бо коли тобі потрібно вирвати час на роботу, ти вибудовуєш чіткий графік, у якому вистачає його на всіх. Час нашої сім’ї ділиться на чотири частини при тому, що ніхто не має права відбирати ті частини. Кожному ми виділяємо не більше, ніж 25%. Якщо діти йдуть на якийсь гурток, то ми теж йдемо на які-небудь курси чи займатися спортом.
Роман: Я себе дуже часто ловив на думці, що є речі, якими не слід жертвувати заради дітей.

Ви говорили, що у ваших дітей є хист до малювання. Чи був у вас у дитинстві якийсь талант до дизайну, картин, малювання?


Роман: Я однозначно не можу назвати це хистом. Один мій знайомий говорив: «Моя дитина намалювала коня, і знаєте, на кого він схожий? На коня!» Я чекав якусь фантастичну історію, але ні. Наші діти такі самі, як інші. Мені дуже близька фраза: «Не виховуй дітей, а виховуй себе».
Олена: Наші діти спостерігають мою роботу і беруть в ній активну участь. Фарби, пластилін, папір – їм цікаво і вони можуть паралельно зі мною клеїти або ліпити. Щодо мене, то я взагалі в дитинстві мріяла стати ветеринаром, а потім біологом. І про дизайн я не думала, і не закінчувала жодних художніх шкіл. Хоча зараз про це дуже шкодую. Я б хотіла отримати такий досвід. Але вчилася на програміста, проте зараз розумію, що деякі програми, які я робила, вони були графічні. Тобто через коди я створювала зображення, яке могло змінювати колір або повертатися. І в принципі, потрохи почала торкатися дизайну, починаючи з другого курсу. Але в основному я вчилася дизайну на роботі безпосередньо на практиці.

Як виник такий перехід від програмування до дизайну?


Роман: До речі, Олену взяли в одну компанію UX-дизайнером, зважаючи лише на її пластилінові роботи.
Олена: Саме так і було. Вони кажуть: «У вас класні пластилінові фігурки, приходьте до нас, ми будемо вчити вас UX-дизайну». Стосовно сучасної молоді, ‒ я дуже рада, що вони мають, де навчатися цьому. Існує дуже багато курсів, приїжджають цікаві лектори, організовуються різні заходи, івенти, де кожен може реалізувати себе. Коли ми вчилися, були від сили курси фотошопу. Ти міг туди піти і дізнатися, на які кнопки потрібно натискати і певні базові правила. А про смак у дизайні, ти вчився сам на роботі, читав іноземні ресурси. Щодо відчуття смаку, то тут взагалі окрема для мене тема. Я ще займаюся дизайном упаковки, тому для мене дуже важливий візуал. Дуже багато речей я купую завдяки привабливій упаковці. І щодо упаковки, то цього взагалі ніде не розповідають. Я вчилася на роботі, прийшовши з чистим аркушем в голові. Методом спроб і помилок. Сфера упаковки дуже цікава, і вона не пропаде. Тобто якщо говорять, що все йде в цифровий дизайн, то упаковка залишається.

Займаючись дизайном, ви заглиблюєтесь в психологію кінцевого споживача?


Олена: Так, ти повинен продумати, для кого це. Має бути якийсь фан та емоція. Всі ми різні: хтось любить апельсин, а хтось ‒ морський бриз, тому тут, звичайно, важливо обирати правильну цільову аудиторію. Ми це обговорюємо на бріфі, коли зустрічаємося з клієнтом. Дизайн – це як стілець на трьох ніжках. Якщо у стільця є три ніжки, то це чудово, і можна ще працювати, якщо дві, то це можливо, але якщо одна, то навіть не варто старатися там усидіти. Так ось, ці три ніжки – це фан, тобто задоволення, відомість та гроші. Три ніжки – це ідеальний проект, над яким хочеться працювати.
Роман: Ми повинні чути клієнта. Наскільки дивно не звучали б ті чи інші ідеї, ми маємо в них вірити, адже в них вірить клієнт.

Чи важлива при створенні ілюстрації теорія впливу кольорів на психіку людини?


Олена: Важливість кольору у нашому житті важко переоцінити, адже колір визначає наші дії та реакції, відіграє роль у встановлені ідентичності, вибору, наших уподобань, відносин із навколишнім світом. Безперечно, той, хто буде дивитися на картинку, перш за все зверне увагу на контрасти, яскравість, підбір кольорів. Споживачів, зазвичай, приваблюють більш насичені деталі, тому на цьому можна акцентувати увагу та виділити важливіші моменти.
Роман: Знову ж таки, важливо розуміти, для споживачів якого віку ви працюєте, яка ваша цільова аудиторія, відповідно до цього варто враховувати, які використовувати кольори.


Як ви зазвичай виходите з такої ситуації, коли замовнику не подобаються макети, а для вас вони – ідеальні?


Олена: У таких ситуаціях, як правило, не потрібно сліпо вестися на прохання щось виправити, а скоріше треба з’ясувати, чому саме не подобаються макети. Скоріше за все, такі роботи не вирішують поставлену задачу або несуть неправильний заклик до дії. Варто також розібратися в собі, чому саме макет не підійшов. І тут справа не в шрифті і не в квіточках, а саме з погляду самого завдання: що саме не вирішено.
У ситуаціях, коли не подобається саме шрифт або квіточка, треба пояснити замовнику, чому з професійного погляду має бути саме цей шрифт або графічний елемент.
Роман: Як правило, компромісні рішення завжди знаходяться. На моїй практиці ще не було випадків, коли б ми з замовником не дійшли до якогось консенсусу.


Ви розробляєте дизайн підручника з української мови для 6 класу. Чому обрали такий освітній проект? Як із ним працюється?


Олена: Проект цікавий та дуже пізнавальний. Він оригінальний тим, що ми отримуємо фідбеки від самих учнів. Вони нам говорять, яким хочуть бачити підручник. Де потрібно додати більше малюнків, де краще додати вправи, а де їх прибрати.
Роман: Цікаво, що діти дуже відповідально ставляться до цього завдання. Наша головна мета – скомбінувати елементи так, щоби кожному було зручно. І у цьому підручнику цікавий контент. Там порівнюють цитати Кузьми та Сковороди, наприклад.


Під час верстки важливе відчуття смаку та стилю чи тільки технічні навички?


Роман: Книжка, яку ви створюєте, має бути пройнята єдністю стилю, тому відчуття смаку однозначно важливе. Усі елементи книги так чи інакше пов’язані між собою: заголовки мають гармоніювати з підзаголовками, підзаголовки з рядками, рядки зі сторінками, а текст самої книги підходити до ілюстрацій, весь блок повинен поєднуватися з обкладинкою, і тип обкладинки повинен сполучатися з характером ілюстрацій. Інакше вся книжка розпадеться і не буде складати одне ціле. Гарна книжка вирішує два завдання: 1) вона красива. Ви повинні отримувати насолоду від того, що тримаєте книгу в руках, інакше у всій роботі просто немає сенсу; 2) користувачу максимально комфортно цю книгу читати, у нього не виникає ніяких ускладнень у тому, як тримати книжку, як розбирати в ній букви. Очі читача не повинні втомлюватися і так далі.
Тому під час верстки та створення ілюстрацій важливо враховувати найменші деталі.


Які методи під час створення ілюстрацій ви використовуєте?


Олена: Окрім звичайної мальованої ілюстрації, я також виконую ілюстрації вручну з живих матеріалів: паперу, пластиліну або навіть з лего. Варіантів може бути безліч. Чим такі ілюстрації цікаві, то це тим, що ти відриваєшся від монітору, від чогось компʼютерного та цифрового і можеш робити щось власноруч, притягуючи цим оточуючих до себе.


Які ваші головні джерела натхнення?


Олена: Я багато дивлюся робіт колег, підписана на різноманітні канали та сторінки ілюстраторів, дивлюся на книжкові полиці, на ілюстрації там. І головне джерело – наші діти.


Яку роль у вашому житті відіграють подорожі?


Роман: Подорожі – це і натхнення, і новий досвід, і відпочинок.
Олена: Для мене подорожі – це очищення. Коли я повертаюся з мандрівок, я генерую ідеї з новими силами.


Що для вас означає досягти успіху в дизайні?


Олена: Для мене показник успішності дизайну ‒ це якщо моя робота отримала хороший фідбек від користувачів. Фідбек – це продажі та відгуки. Якщо продажі збільшилися, є позитивні відгуки про дизайн від клієнтів, бізнес росте та розвивається ‒ тоді я вважаю, що зробила свою роботу добре.


Який секрет вашого позитивного погляду на життя?


Олена: Моє життя – це кайф. Коли я отримую від життя кайф, то я розширюю свою зону комфорту і тим самим я росту та розвиваюся. Точка зору залежить від того, на кого ти дивишся і як ти дивишся на різні ситуації. Хороші люди – відображення того, як ти на них дивишся.

Перспективи дизайну ілюстрації в майбутньому в Україні?


Олена: Я більше люблю крафт-ілюстрації. Все, що робиться руками – це буде завжди цінуватися, рости, розвиватися. Мистецтво та арт росте, вони нікуди не подінуться. Ілюстрація завжди буде розвиватися, з’являються нові стилі, нові бачення на ілюстрації. Тому перспективи розвитку великі.

Яка сфера в дизайні, на вашу думку, буде домінантною через 20 років?

Олена: Насправді, це достатньо великий проміжок часу і в нашому світі сучасних технологій може змінитися все. Але я сподіваюся, що залишиться сфера упаковки, хоча в ній будуть суттєві зміни. Хочеться вірити, що ми будемо більше дбати про екологію. Було б чудово за допомогою сучасних технологій створити упаковку, яка б мала змогу утилізуватися і була водночас нешкідливою.
Стосовно інших сфер дизайну мені важко розмірковувати. Думаю, буде розвиватися промисловий та урбаністичний дизайн.


Якими порадами ви могли б поділитися з молодими дизайнерами?


Олена: Завжди шукайте можливість рости. Неважливо, де працюючи – чи то в офісі, чи то на фрілансі. Шукайте те, що вам без сумніву близьке і від чого ви отримуєте фан, тоді всі три ніжки стільця, на якому ви сидітимете, будуть завжди з вами.
Роман: Час покаже. Зараз більшість компаній працюють віддалено, хоча в 2000-х роках ми цього навіть передбачити не могли. Тому треба багато вчитися, знання ‒ це ті цінності, яких не буває забагато, в які не шкода вкладати зусилля та кошти і які потім принесуть більше хорошого дизайну в наш світ.

З чого потрібно починати створювати портфоліо дизайнеру-початківцю?


Олена: Особисто я категорично проти безкоштовних робіт для портфоліо. Дизайнер-новачок чи професіонал зі стажем не повинен робити щось безкоштовно. Якщо дизайнер не має чіткої чи гарної роботи в портфоліо, краще він зробив би якийсь селф-проект і подумав, що б йому хотілося створювати надалі. Наприклад, якщо ви книжковий дизайнер-ілюстратор, подумайте, можливо, вам би хотілося переробити обкладинку книжки відомого автора на свій лад і підписати, що це – концепт, тобто власне бачення, а не власна робота, яка йде до друку. Мені здається, такі концепти показують, на що спроможний дизайнер.
Роман: Реальні проекти, звичайно, працюють краще, аніж концепти, але кожна робота має приносити, окрім задоволення, також і прибуток, і коли вам кажуть зробити роботу задля виграшного вигляду у вашому портфоліо, варто подумати про те, який прибуток отримає замовник, виключенням можуть бути благодійні проекти.
Надихайтеся, створюйте щось нове і головне – працюйте.

 

24 Бліц:


1. Мінімалізм чи максималізм?
Олена: мінімалізм
Роман: мінімалізм


2. Електронна чи надрукована книга?
Олена: друкована
Роман: 50 на 50


3. Технарі чи гуманітарії?
Олена: технарі
Роман: технарі


4. Ілюстрації для дорослих чи для дітей?
Олена: для дітей
Роман: 50 на 50


5. Кар’єра чи сім’я?
Олена: і те, і те
Роман: і те, і те


6. Робота вдома чи на фрілансі?
Олена: фріланс
Роман: 50 на 50


7. Створення ілюстрацій віртуально чи на папері?
Олена: на папері
Роман: я не малюю


8. Навчання самостійно чи з допомогою професіоналів?
Олена: 60% школа 40% самоосвіта
Роман: базова освіта


9. Візуальний ефект чи головне, відчувати органами дотику?
Олена: візуальний.
Роман: дотикові.


10. Друк у 24print? Звичайно в 24 Print!